Навпаки Артем Лоік

А знаєш
Потроху помира' надія у світле майбутнє,
Поезія не діє, та не може ще не бути
Не затупились пера, не затих для літер вітер
Посміхнувся Люциферу, кави випив, соплі витер!

Зробив репост на ЗСУ і задонатив,
Вже зрозуміло, що не дотече сльоза до НАТО
Уміємо просити, та настав час будувати!
Візьми культурне сито, брате, — скільки буде вати?!

У мізках протиріччя, тож куди ідемо?
Наша країна півсторіччя знаходиться в демо
І щоб вийшов хіт, треба брати вище планку, —
Не достатньо одягнути під костюми вишиванку!

Не достатньо моралізувати з вищих паств
Не достатньо мобілізувати нищий пласт.
Не достатньо просувати масам музику пустот
Звісно, якщо ми країна із людей, а не істот!

"Я втомився від дула війни, тут немає моєї вини
Я не вірю в майбутнє, де ми знімемо лапки
Популізм одягають, як грим, вже не буде повернено Крим
І я бачу майбутнє таким…" – а я навпаки!

Збираю всоте ці рядки свої в пісні, як в соти!
Моя надія ще жива, ще поки що трьохсота!
А тому рими, ніби ці смертельні кулі, звісно
Я промахнусь на стрільбищі, але поцілю в пісні!

Щоб судити міністрів, не треба юрисдикції
Мені достатньо мізків, сили духу, ну і дикції!
Не заплітайте сіті, не годуйте банкнотами
В моєму творчому світі інвестує банк нотами!

Потопу вже не буде, чули, як у Ноя
Та як би не кидало човен, — я один в каное!
Пройшли деканів, є дипломи університетів,
Та залишається із Хамів виростить Яфетів!

Та для цього не достатньо Ліги Сміху і Кварталу!
Не достатньо української я чую кулуарами!
Не достатньо збудувати віллу із гробів.
Звісно, якщо ми країна із людей, а не рабів

"Я втомився від дула війни, тут немає моєї вини
Я не вірю в майбутнє, де ми знімемо лапки
Популізм одягають, як грим, вже не буде повернено Крим
І я бачу майбутнє таким…" – а я навпаки!